І. Огляд законодавства, яке регулює засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності
Відповідно до статті 19 Конституції України: “Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.”
Вказана норма Основного закону чітко кореспондує із положеннями пп.4 та 5 статті 19 Господарського кодексу України: “Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.”
Таким чином, із набуттям чинності Господарським кодексом України (01.01.2004р.), повноваження державних органів з контролю за окремими сторонами діяльності суб’єктів господарювання, посадових осіб цих органів повинні регламентуватися виключно законами, а не підзаконними актами.
У подальшому цей принцип знайшов своє закріплення на рівні спеціального (профільного) законодавства – 5 квітня 2007 року Верховною Радою було прийнято Закон України №877 «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон), який визначає правові та організаційні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та має всеохоплюючу сферу регулювання з окремими визначеними ним же винятками.
Закон є рамковим, встановлює загальні принципи і правила проведення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та регулює порядок проведення заходів державного нагляду (контролю), забезпечуючи цим самим можливість контролюючим органам працювати ефективно та результативно в рамках існуючої правової бази. На законодавчому рівні запроваджено основні, єдині для всіх державних органів та суб’єктів господарювання, засади державного нагляду (контролю) та перспективні європейські принципи його здійснення.
У статті 1 Закону дані визначення, зокрема:
“державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі – органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;
заходи державного нагляду (контролю) – планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій;
спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.”
Дія цього Закону поширюється на всіх суб’єктів господарюванням та на всі державні органи, які здійснюють перевірки. Виняток становлять ті сфери господарювання, які визначені статтею 2 Закону. До таких виключень Закон відносить, зокрема, відносини, що виникають під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. До таких процедур можна віднести, наприклад, особистий огляд і огляд речей визначений ст. 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якій визначено перелік посадових осіб органів, які можуть ці процедури здійснювати, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів.
Слід підкреслити, що проведення перевірок не відноситься до процедур, які передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, оскільки перевірки, як один із заходів здійснення державного контролю (нагляду), передбачені Законом.
Таким чином, діяльність визначених законом державних службовців по здійсненню державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог законодавства у сфері господарської діяльності передбачає різні організаційно-правові форми її здійснення (зокрема, перевірку). Відповідно виключно за результатами проведеної перевірки – інспектор може у законний спосіб прийти до необхідності застосування процедур, передбачених КУпАП, зокрема, у разі виявлення за наслідками проведення перевірки ознак адміністративного правопорушення – останній зобов’язаний скласти протокол про адміністративне правопорушення та направити його до суду для прийняття по ньому рішення (ст. 221,255КУпАП).
